Новоайдар — селище міського типу, центр Новоайдарського району Луганської області. Розташований на річці Айдар, лівій притоці Сіверського Дінця.
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
Селище має 330 – літню історію.
Новоайдарський район має цікаву та давню історію, неповторну і унікальну суміш етнічних культур, яка складалась на нашій землі століттями.
Перші українські поселення на території Дикого Поля з’явились в кінці XVIст., на початку XVII ст. Одними з перших освоювати безкрайні степи почали запорізькі козаки, згодом до них приєднались втікачі – кріпаки з різних «окраїнних» губерній, які шукали свої долі на вільних землях. Цим людям було легше боронити свої оселі від кочівників, ніж терпіти сваволю панів. Спершу це були малочисельні кінні роз’їзди – «сторожі». Освоювання земель починалось з півночі на південь, вдовж чумацького шляху, залишки якого існують і понині.
Сучасні українські села Новоайдарщини ведуть свій родовід від Чернігівщини, Полтавщини, Київщини, Житомирщини.
За непідтвердженою легендою Новий Айдар вже існував в 1576 році. Вперше на карті Новоайдар з’явився в 1687 році. На правом у березі річки Айдару було збудоване військове козаче містечко для захисту від набігів степових кочовиків — ногаїв і татар. Тут оселялось багато селян-втікачів з Дону, які звали себе новодонцями. Але по московській ревізії від 1703 року в "скаске" новоайдарцев сказано, що містечку 20 років (тобто 1683 р.) і в ньому, крім всіх інших, проживає 70 донських козаків, які перебувають на службі. У деяких документах містечко ще називалось "Верхній Айдар". При нападі на Шульгинске містечко в 1707 році, де зупинявся і був убитий князь Ю. Долгорукий, брали участь і донці Нового Айдару. Новоайдарський козак І. Лоскут, учасник селянської війни під проводом С.Разіна, був одним із ватажків цього повстання. Царські війська жорстоко розправилися з новоайдарцями. В 1708 році вони спалили станицю і стратили більшість її жителів. За таку активну участь у допомозі Булавіну містечко було забрано у донських козаків і вся місцевість була передана слободянам, які перейменували Новий Айдар в слободу.
У 1778 році Новоайдарська слобода стала повітовим містом Азовської губернії і отримала сучасну назву Новоайдар.
На європейських картах кінця XVIII століття Новоайдар присутній під ім'ям Nowoi Aidar.
До 1920 року село Новоайдар було волосним центром Старобільського повіту Донецької губернії, в цьому році стало центром Новоайдарського підрайону, а в 1925 році — Новоайдарського району Старобільського округу. На селище міського типу Новоайдар перетворене у 1957 році.
На території сучасної Штормівської сільської ради Новоайдарського району проживає етнічна група лемки. Наприкінці ІІ Світової Війни представники цієї етнічної групи стали жертвами домовленостей між керівництвом СРСР та підконтрольною Кремлю Народної Польщі. Восени 1944 польський уряд уклав угоду з керівництвом Радянської України про обмін населенням. Згідно тієї угоди українське населення, що опинилось в межах повоєнної Польщі, мало бути депортоване на територію СРСР. Частина лемків осіла на Новоайдарщині.
7 жовтня 2014 року в зв'язку з розривом адміністративних зв'язків в районі на тлі проведення АТО Постановою Верховної Ради України № 1693-VII «Про зміни в адміністративно-теріторіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Новоайдарського і Слов'яносербського районів Луганської області» до складу Новоайдарського району виведені м. Щастя (зі складу Луганської міської ради), с. Кримське, с. Трьохізбенка, с. Кряківка, с. Лобачеве, с. Лопаскине, с. Оріхове-Донецьке (зі Слов’яносербського району).
На землі Новоайдарщини народився і виріс поет Іван Приблудний (Яков Овчаренко), соратник і близький друг Сергія Єсеніна. В с. Смолянинове народився письменник, колишній керівник Луганської Спілки письменників Микита Чернявський. Родом з с. Олексіївка заслужений скульптор І.М. Чумак, в с. Дмитрівка народився режисер і письменник М.Є. Циба, в с. Райгородка народився художник В.Ю. Орлов. В Новоайдарі народився самодіяльний композитор Юрій Шилов, працювали письменники, майстри слова Григорій Половинка, Іван Низовий, Леонід Стрельник та художник Авак Алахвердов.
|
