 У залі засідань Новоайдарської районної ради відбулося засідання "круглого столу", присвячене обговоренню проекту Закону України "Про основи державної мовної політики". З коротким екскурсом державної політики щодо історії державної мови за період з 1989 року, коли був прийнятий Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР", по теперішній час, виступив заступник голови Новоайдарської районної ради А.Г. Глайборода. Він розповів про те, як вирішуються подібні питання в інших країнах світу, як голосували за останній законопроект 5 червня 2012 року у Верховній Раді, як велася робота над законопроектом, який запропонувала фракція Партії регіонів.  В роботі "круглого столу" взяли участь працівники культури, освіти, державні службовці. - Чим більше людина знає мов, - говорила начальник відділу сім'ї, молоді та спорту Новоайдарської районної державної адміністрації Т.М. Кригіна, - тим він більше людина. Так говорили древні мудреці. Мовна проблема надумана політиками. Насправді ж мови наші близькі за структурою і особливої проблеми для їх розуміння не виникає ні у представників Західної, ні у представників Східної України. Люди прекрасно розуміють один одного, немає жодних проблем під час спілкування. - В районну бібліотеку, - підтримала її директор Новоайдарської районної бібліотеки Валентина Григорівна Кузнєцова - приходять діти, для яких абсолютно однаково, якою мовою читати книгу - російською чи українською. Вони вільно володіють і одним, і іншим.  - Так, українська мова - це наша державна мова, - висловила свою думку науковий співробітник Новоайдарського районного краєзнавчого музею Валентина Павлівна Черкашина. - Але викликає здивування, коли нам намагаються нав'язати саме галицько-волинський діалект, абсолютно ігноруючи діалект центральної України: Полтави, Києва, Чернігова. Що ж стосується Сходу України, то тут щосили процвітає "суржик". Чи заважає нам це жити? Скажу відразу - анітрохи. Кожен в нашій країні має повне право говорити своєю рідною мовою. Прийнятий у першому читанні законопроект "Про засади державної мовної політики" якраз і регулює ці права. Підводячи підсумки зустрічі, всі присутні зійшлися на тому, що Закон про державну мовну політику потрібен в першу чергу для того, щоб не давати політиканам можливості спекулювати думкою громадськості. По-друге, він вкрай необхідний для представників національних меншин, що компактно проживають в тих чи інших регіонах України. І третє: політики жодною мірою не повинні робити "піар" на мовній політиці. Нехай вони займаються законотворчістю, яка допоможе країні увійти в число найбільш розвинутих держав Європи.
|
